Вступ.
«Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, чую й обговорюю – я розумію. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.» Конфуцій.
Піраміда ступенів засвоєння інформації: 5% лекція; 10% читання; 20% аудіо-візуальні методи; 30% демонстрація; 50% групові дискусії та обговорення; 70% дидактичні ігри; 90% навчання інших.
Технологія: чіткість, конкретність, діагностичність мети, алгоритмізо- ваність та керованість процесу; незалежність від суб’єктивних чинни- ків; гарантованість досягнення поставленої мети.
Інновація (від грецького «оновлення»): цілеспрямований процес ново -введення; новий підхід до процесу; результат творчого пошуку оригі-нальних, нестандартних рішень різноманітних проблем.
Інноваційні освітні технології: нестандартні уроки; інтерактивні техно- логії; групова навчальна діяльність; колективні справи; проектні техно- логії; комп’ютерно-інформаційні технології.
Нестандартні уроки – уроки зі зміненим способом організації (лекції, турніри, захист ідей, …); із трансформацією стандартних способів ор-ганізації (дослідження, лабораторна робота, …); пов’язані із фантазією (казка, уявна подорож, …); із оригінальною організацією (взаємонавча- ння, …); що імітують певний вид діяльності (екскурсія, …); аналогії певних дій (суд, аукціон, …); із ігровою змагальною основою (КВК, брейн-ринг, …); аналогії з відомими формами діяльності (диспут, кон- ференція, …).
Інтерактивні технології навчання: технології кооперативного навчання (робота в парах, змінювальні трійки, «карусель», «акваріум»); техноло- гії ситуативного моделювання (ситуативні ігри, рольові ігри, судові слухання); колективно-групові технології («мікрофон», незакінчені ре чення, «мозковий» штурм, «ажурна пилка» (джиг-со), «дерево рі- шень»); дискусійні технології (метод «ПРЕС», займи позицію, дебати, неперервна шкала думок).
Технологія організації групової навчальної діяльності – це форма орга- нізації навчання в малих групах, об’єднаних загальною навчальною ме- тою за опосередкованого керівництва вчителя та співпраці учнів.
Типи проектів: інформаційні, практично-організаційні, пригодницько- ігрові, дослідницькі, творчі.
Застосування методики КТС у проектній діяльності.
Віра в обдарованість кожної дитини, виявлення її задатків і здібностей, турбота про фізичне та психічне здоров’я школярів – педагогічне кредо кожного вчителя … . В. Сухомлинський.
Дослідницька поведінка учнів побудована на природному прагненні дитини до самостійного вивчення навколишнього світу.
Суттєвою перевагою є самонавчальні вміння учнів.
Знаю. Хочу знати. Вивчу, виконаю, дізнаюсь.
В ході інноваційної діяльності реалізується ідея особистісно орієнтованого навчання.
Важливим моментом є створення емоційно-позитивного стану дитини в процесі навчання.
Комп’ютерно-інформаційні технології: техніко-демонстраційні (урізноманітнення джерел інформації, унаочнення); дидактичні техно- логії ( комп’ютер-тренажер, репетитор, асистент, засіб контролю знань учнів, …).
Кожен, хто вміє згуртувати навколо себе людей із різними харак- терами, різними інтересами, може привести їх до успіху і є справжній майстер.
Хороші вчителі створюють хороших учнів. М. Остроградський.
Дитина повсякчас змінюється.
Педагогічна культура вчителя – творча педагогіка повсякденної праці. В. Сухомлинський.
Наша праця – формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставиш. В. Сухомлинський.
Всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання. Я.А. Коменський.
Інноваційна діяльність вчителя – один із мотиваційних впливів на свідомість дитини.
Навчання не всім дається легко.
Усунути причини відставання можна лише способом своєчасного формування дієвих мотивів навчання.
Уміє вчити той, хто вчить цікаво, хто викладає так, щоб у душі учня у відповідь зазвучали струни і ні на хвилину не засинала його допитливість. А. Енштейн.
Люта Т.О. – керівник РМО вчителів 4-х класів;
січень 2017 року
Проект, як засіб комплексного підходу до навчання на уроках в початковій школі.
Виступ
Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів, розроб- лені на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, пе- редбачають, що навчально-пізнавальний процес рекомендується базу вати на компетентнісно-орієнтованих завданнях із використанням суча- сних освітніх технологій.
Сучасні педагогічні технології передбачають новий підхід до навчання, виховання та формування особистості учня. Традиційна система освіти недостатньо орієнтована на індивідуальність учня, тому необхідний по- шук нових форм та методів.
Метод проектів у наш час уважається технологією ХХІ століття, адже дає змогу ефективно формувати в учнів ключові компетентності: вмі- ння вчитися, інформаційно-комунікативну, загальнокультурну, здоро- в’язбережувальну, громадянську, соціальну; дає можливість залучати до науково-дослідної та пошукової діяльності, створювати додаткову мотивацію до навчання, а також, вже у ранньому віці, найбільш повно визначати та розвивати інтелектуальні та творчі здібності дитини.
Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня, частина його само- і взаємонавчання. Робота над проектом – це практика особистісно орієнтованого навча- ння в процесі праці учня на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів.
Учні відпрацьовують повний цикл пізнавальних дій: сприймають мате- ріал, осмислюють, запам’ятовують, вправляються у застосуванні знань на практиці. Конкретні способи запам’ятовування підкріплені викорис- танням наочних посібників, застосуванням алгоритмів, пам’яток, опор- них схем, таблиць. Вправи поділені на пробні, тренувальні, творчі. Ко- жна дитина зацікавлена у власній роботі та досягненні якнайвищого ре- зультату колективної діяльності.
Робота над проектом вчить дитину вчитися – виконує головне завдання початкової школи; розвиває гнучкість розуму, логічність думки, роз- судливість, здатність прогнозувати певні ситуації наперед.
Науково-педагогічні принципи, на основі яких здійснюється інновацій-
1
на діяльність, узгоджується із загальними педагогічними принципами та віддзеркалюють рівень розвитку та напрями становлення сучасної освіти.
Слово «проект» європейськими мовами було запозичене з латини й оз- начає «викинутий уперед», « той, що висувається», «той, хто впадає в очі». Згодом проект починають розглядати, як ідею, за якою суб’єкт може і має право розпоряджатися власними думками.
Метод проектів (від грецької – шлях дослідження) – це система навча- ння, у процесі якої учні здобувають шляхи планування і виконання практичних завдань (проектів), які поступово ускладнюються.
Метод проектів – спосіб, що дає змогу ефективно спланувати дослідже- ння, конструкторську розробку, управління для того, щоб досягти резу- льтату в оптимальний спосіб. Для успішної реалізації здійснюється практична діяльність, що припускає досягнення поставленої мети. Проект реалізації дослідження не є проектом, а залишається дослідже- нням, зокрема організованим проектним методом.
Метод проектів відомий у світовій педагогіці з кінця ХІХ – початку ХХ століття як метод проблем. Він пов’язувався з їдеями гуманістичного спрямування у філософії і освіті, розробленими американським філосо- фом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В,Х, Кілпатріком.
Класифікація навчальних проектів:
«Проекти ігор» - дитячі заняття (ігри, танки, інсценізації, …), що мали на меті участь у ігровій діяльності.
«Екскурсійні проекти» - спрямовані на вивчення дітьми питань чи проблем, пов’язаних з природою і суспільним життям.
«Оповідні проекти» - участь у яких давала можливість учням отри мувати задоволення від розповіді різноманітної форми – усної, пись- мової, вокальної (пісня), художньої (картина), музичної (гра на му- зичних інструментах) та інше.
«Конструктивні проекти» - передбачали виготовлення конкретного, корисного продукту (годівниці для пташок, клітки для кролів, …).
В проектній діяльності ефективно застосовується методика КТС. Методика колективних творчих справ відрізняється від решти ви- ховних заходів відкритістю щодо постановки виховних завдань і шляхів їх розв’язання. Колективну діяльність проектують на основі конкретної справи, розв’язання якої є процесом спільного творчого пошуку, кращих рішень життєво важливих завдань.
В епоху, коли особистість стоїть на першому місці, як в соціальному
2
так і в навчальному просторі необхідно створити сприятливі умови для її реалізації. Передбачається, що освітній процес у школі пови- нен бути спрямований на досягнення такого рівня освіченості учнів, який був би достатній для самостійного творчого вирішення світо- оглядних проблем теоретичного, або прикладного характеру. Досяг- нення цієї мети пов’язується з організацією навчальної діяльності, що має колективну, дослідницьку, проектну спрямованість.
Тільки за 2015–2016 навчальний рік, впроваджуючи ці методи робо- ти, в класному колективі було реалізовано 8 проектів:
«Рум’яні щічки»
«Лікарські рослини на варті здоров’я людини»
«Допомога птахам взимку»
«Видатні українці»
«Пити чи не пити солодкі газовані напої? – Ось у чому питання.»
«Красиво писати – себе поважати»
«Стежинами славетних подвигів українців»
«Про наших прадіду сів та прабабусь»
В цьому, 2016-2017 навчальному році, вже реалізовано 7 проектів ( в другому семестрі планується ще 3):
«Український сувенір»
«Бережи здоров’я змалечку»
«Поради від Василя Олександровича Сухомлинського»
«Явища природи»
«Життя без насильства»
«Годівничка»
«Сонце світить для всіх однаково»
Найбільш вагомими за минулі навчальні роки були такі проекти, як:
«Петрівщина – рідний край»
«Великий український кристалічний щит»
«Кіровоградщина»
«Клумба»
«Чарівна вода»
«Про гідність»
Для підвищення якості проектної діяльності я використовую такі прийоми педагогічної техніки:
ставлю привабливу мету;
прагну здивувати дітей;
доповнюю реальну ситуацію фантастичною;
3
вводжу в теоретичний матеріал практичне завдання, користь
вирішення якого очевидна для дітей;
передбачаю неповне розкриття теми, запропонувавши дітям поставити доцільні запитання;
забороняю сварити за невдалі запитання;
залучаю дітей до складання серії контрольних запитань до вивче- ного матеріалу;
обговорюю домашні завдання;
диференціюю навчальний матеріал та домашні завдання;
найкращих учнів заохочую виконанням особливо складних зав- дань;
використовую стратегію «Знаю. Хочу знати. Вивчу, виконаю, ді- знаюсь»;
переконую всіх учнів у їх високих здібностях, талановитості.
Всі проекти були презентовані перед батьками учнів, на шкіль- них та районних конкурсах, перед учнівськими колективами кла- су, школи, на сторінках шкільної газети «Добрик» та районної га- зети «Трудова слава»; журналів «Початкове навчання та вихова- ння», «Початкова школа». Чотири з них отримали І місця – «Ве- ликий український кристалічний щит» (Всеукраїнський конкурс в межах журналу «Початкове навчання та виховання»), «Пити чи не пити солодкі газовані напої? – Ось у чому питання.», «Стежи- нами славетних подвигів українців» та «Сонце світить для всіх однаково» (районні конкурси науково-дослідницької роботи)
Особливості проектної діяльності у початковій школі: врахування вікових і психофізіологічних особливостей дітей (не- великий життєвий досвід, …); проблема проекту має бути соціа- льно детермінованою та цікавою для молодших школярів; теми обирати із змісту навчальних предметів, або близьких до них га- лузей.
Вимоги до проектної роботи молодших школярів:
Ретельний контроль за виконанням проектних завдань (велика кількість консультацій і спостережень за веденням проектної документації) тому, що як теоретичних, так і практичних знань та вмінь у дітей ще бракує.
Переважно короткотривалість проектів (виключенням є обда- ровані учні, які можуть успішно розробляти і довготривалі проекти).
4
Учитель, на початку проектування, повинен підвести учнів до вибору теми.
Теми учнівських проектів мають бути різноманітними, їх не слід регламентувати та виділяти більш значущі.
У роботі з усім класом слід віддавати перевагу рольовим, ін- формаційним, творчим завданням.
Для пошукової діяльності слід спочатку залучати дітей з підвищеною навчальною мотивацією, щоб вони зацікавили інших учнів.
У ролі перших проектів варто обирати групові.
Значну увагу приділяти публічній презентації результатів проектної діяльності.
Робота учнів над проектами повинна бути добровільною.
Основні джерела інформації під час обирання тематики прое- кту:
- програмовий матеріал;
- події у світі;
- місцеві події;
- краєзнавчий матеріал;
-історичні події регіону, в якому живуть діти;
-вирішення комунікативних проблем;
- здоровий спосіб життя.
Етапи роботи над проектом:
Визначення теми, мети, завдань проекту.
Розробка плану діяльності.
Спостереження.
Досліди.
Ведення таблиць спостережень та дослідів.
Висновки.
Рекомендації.
Інформаційна робота.
Презентація.
Аналіз проектної діяльності.
Типологія проектів:
За видом діяльності (дослідницька, пошукова, творча, рольова, прикладна).
За предметно-змістовим напрямом (у межах одного
5
предмета, між предметний, надпредметний).
За характером координування (безпосередній, гнучкий, жорсткий, прихований).
За характером взаємозв’язків (учні одного класу, школи, району, регіону, країни, світу).
За кількістю учасників.
За тривалістю (короткотривалі, середньотривалі та довготривалі).
Сучасна школа повинна допомагати учням відчувати себе впевнено, розвива ти здатність до самоорганізації. Суттєвою перевагою є вміння, які набувають учні під час проектної діяльності, а саме:
планувати свою діяльність, попередньо прораховуючи можливі результати;
користуватись різними джерелами інформації;
самостійно збирати й накопичувати проектний матеріал;
аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;
приймати рішення;
установлювати контакти;
створювати «кінцевий продукт» (презентацію, брошуру, …);
презентувати створене перед аудиторією;
гідно оцінювати себе та інших;
діяти за результатами та висновками виконаної роботи для по- стійного інтелектуального самоудосконалення та суспільної користі.
Прогнозованими сталими результатами проектної діяльності є:
активізація пізнавальної діяльності молодших школярів;
розвиток природних прагнень дітей до самостійного вивчення навколишнього світу;
розвиток навичок пізнавально-дослідницької діяльності учнів;
розвиток лідерських та організаційних і виконавських здібностей дітей;
розвиток ораторських умінь молодших школярів;
формування здатності самостійно творчо опановувати і перебу-довувати нові способи діяльності в будь-якій сфері людського життя;
виховання дружніх стосунків в дитячому колективі;
6
створення учнівського колективу, як засобу самовиховання і становлення кожної особистості дитини;
створення можливостей для особистісного інтелектуального і комунікативного зростання.
Метод проектів є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відпо- відає вимогам сучасної педагогіки нового типу гуманістично-інноваційної освіти, коли увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції. Цей метод є ефективним засобом комплексного підходу до навчання в початковій школі. Метод проектів дає змогу дитині та вчителеві піднятися на вищий рівень роз- витку і повірити у свої можливості, самоудосконалюватись в начальній і про- сесійній діяльності.
В.О. Сухомлинський висуває низку ідей стосовно творчої педагогічної діяль- ності, таких, як: - творча особистість учителя може і повинна виховувати творця; - педагогічна праця неможлива без елемента дослідження, удосконалення; - вивчення і аналіз фактів дають змогу бачити у звичайному нове; -об’єкт праці вчителя – дитина – повсякчас росте, змінюєть- ся; - педагогічна культура вчителя – це творча повсякденна пра ця; - індивідуальне читання – джерело інтелектуального багатс- тва вчителя; - вчитель має здійснювати керівництво мислительними про- цесами дітей. Всі ці ідеї реалізуються під час проектної діяльності.
«Формування людини – наша праця. І це покладає на нас особливу відповіда-льність, яку ні з чим не зіставиш.» В.О. Сухомлинський.
Люта Т.О. – вчитель 4-В класу
Петрівської ЗШ І ступеня
