Робота з батьками

Тези для консультацій батьків

Особливості виховання дітей молодшого шкільного віку
Будьте уважними шановні дорослі саме в цьому віці розкриваються всі природні здібності дитини, саме в цьому віці дитина впускає в себе цілий світ, і стільки інформації, як в дитинстві людина вже не «проковтне» ніколи. Важко зрозуміти, що за людина підростає в сім’ї, доки дитині не виповнюється 7 років.
Молодший школяр, залишаючись з батьками, вже самостійно приміряється до світу дорослих. Застій і байдикування різко змінюється бажанням діяти, рухатись вперед. Песимізм і занудство – оптимізмом і простотою в спілкуванні. Дитина з радістю переходить в новий вік і сама створює піднесену атмосферу початкових класів.
Це останній вік, коли батьки зберігають неперевершений авторитет в очах дитини.
В цьому віці набуваються навички на все життя, причому набуваються щохвилини.
Цей вік повинен бути максимально нашпигований справами, жодна хвилина не повинна пропасти і роль батьків тут дуже велика, і справа не у вказівках, командах та повчаннях – їх необхідно уникати, а слід організувати середовище, в якому дитина змогла б навчитись найбільшій кількості потрібних їй справ. Не бійтеся, що дитя стомиться чи захворіє, забороняється тільки примусове залучання. Доведіть дитині, що крім неї ніхто краще не виконає цю справу, допоможіть їй, не обмежуйте її ініціативу.
Головна справа цього віку – навчання. Важливо навчити дитину вчитися – ось головна мета цього віку, який вимагає великих фізичних навантажень, виховання витривалості, загартування. Тут страшніше не дібрати, ніж перебрати. В цьому віці важко сприймаються чужі ідеї – це самонавчальний вік, тому потрібно уникати надмірної опіки – тільки пояснення і перевірка. Не давіть на дитину, дайте зміцніти її волі, самостійності, відповідальності; а щоб переконати дитину, частіше звертайтеся до його совісті, честі, розуму, а головне – ваш приклад.
Багато невиправданих звинувачень терпить молодший школяр з-за своєї ненавмисної експериментаторської діяльності і невміння бути бережливим. Батьки! Не вірте тому, що бачать очі, ваша дитина – не хуліган, у неї ранима душа, самовіддана відданість вам, вона не бажає зла. Не звинувачуйте її, якщо не впевнені в її провині. Не гасіть темперамент дитини – направте його в потрібне русло, нагрузіть роботою.
Початкова школа не тільки дає певну силу знань, а й навчає мислити, викладає деяку світоглядну картину; знання не повинні бути занадто деталізовані, вони повинні бути загальними і об’ємними, а також, обов’язково, структурними, від цього залежить їх міцність.
Молодшого школяра неможливо захвалити, але бережіться улесливості. Совість повинна бути повітрям сім’ї. найменша хитрість буде відразу ж викрита, так як в цьому віці дитина дуже прониклива і вразлива.
Хлопчики в цьому віці швидко закохуються, проте це романтичне почуття, як правило, залишається не реалізованим, найчастіше це тільки внутрішнє хвилювання.
Дружба хлопчиків здається постійною і непорушною, але насправді вона така поверхня, як і у дівчаток.
Звичайно, дитині потрібен колектив, але справжніми друзями залишаються батьки та інші члени родини, серед яких можуть опинитися і кішка чи собака. Батьки – не тільки друзі, але й приклад для наслідування. Якщо ви не прогавите цей час, то дружбу з дітьми зможете зберегти на все життя.
Дівчата в цьому віці мало чим відрізняються від хлопчиків, але замість вольового мислення вони володіють логічним, а замість волі – боєвитістю, відрізняються розумом, а не силою та кмітливістю; вони рідко обурюються виховними експериментами дорослих, не чинять опір догмам, хоча ніколи їм не підкорюються, вони більш дипломатичні, ніж хлопчики. Проте і хлопчики, і дівчатка в цьому віці вимагають мотивації і пояснень будь якого прохання, вимоги чи завдання.
Скористайтесь цими порадами і ви забудете про проблеми в спілкуванні з власними дітьми.
Відомо, що дисциплінованому вихованому учневі легше навчатися. Не організований учень все одно, що людина без зубів: змушена ковтати не пережовані шматки їжі. Спочатку вона відчуває нездужання, потім хворіє, відмовляється від їжі… Часу для формування моральних та організованих якостей обмаль. Все розраховано на те, що ці навички здобуваються паралельно з, точніше, на основі навчальних. Цей суттєвий недолік сучасного навчально-виховного процесу  перетворює навчання в беззмістовне механічне запам’ятовування, робить навчальну працю непосильно важкою, безрадісною, малопродуктивною.
Формування знань лише тоді виявляється результативним, коли здійснюється в нерозривному зв’язку з відпрацюванням навчально-пізнавальних умінь і навичок, підвищенням рівня вихованості школярів.
Рівень культури навчальної праці учнів визначає всебічність і результативність навчання якість сформованих знань та умінь, пізнавальну активність і розвиток мислення (зокрема критичного) учнів; їх творчих здібностей, продуктивність навчальної праці і залежність від рівня навчального навантаження, ефективність використання виховних можливостей навчального процесу; підготовленість молодших школярів до навчання в середній школі.
Досвід роботи переконує мене в тому, що реалізуючи проблему розвитку критичного мислення молодших школярів, не можна не спиратися на можливості підвищення пізнавальної активності та рівня вихованості школярів, що підвищують рівень якості навчальних досягнень учнів.
Для розвитку критичного мислення учнів важливим є створення у класі такого середовища, яке сприяло б груповому навчанню, яке не можливе без високої пізнавальної активності школярів, тому що важливими позиціями такого навчання є:
розвиток навичок індивідуального та колективного мислення;
створення безпечного середовища для нових та різноманітних думок;
залучення учнів до усвідомленої навчальної діяльності;
відкрите обговорення з учнями очікуваних результатів їх розвитку;
стимулювання інтелекту.
Процес мислення має стати складового змісту навчання. Прийняття учнями рішень, формування думки, розв’язання проблем, співпраця і спілкування з іншими, використання різних джерел інформації ідей та знань – все це завжди має розглядатися, як частина змісту навчальної програми. Процес навчання сполучає механізми, через які не тільки подається зміст предмета, а й сама навчальна програма стає більш змістовною, багатою, цілеспрямованою. Таке навчання підвищує не тільки пізнавальну активність, а й рівень вихованості школярів, максимально використовує можливості, знання, інтереси учнів з метою підвищення рівня якості навчальних досягнень учнів. Чим вище активність, самоорганізація учнів, тим вище ідеальність навчальної чи керуючої дії. Якщо дорослі ефективно узгодять зміст і форми навчання з інтересами школярів, то вони самі будуть прагнути дізнатися, а що ж далі? Обов’язково слід узгоджувати темп, ритм, складність навчання з можливостями учнів й тоді вони відчують свою успішність і самі виявлять бажання її закріпити. А ще таке навчання передбачає активне залучення учнів в управління своїм колективом, і тоді вони самі навчають один одного.
Для підвищення якості навчальних досягнень учнів шляхом підвищення пізнавальної активності та рівня вихованості школярів слід використовувати такі прийоми педагогічної техніки:
Ставити привабливу мету. Наприклад: Щоб розповісти дітям про необхідність введення мір довжини в 1 класі я пропоную дітям допомогти Іванові-царевичу знайти скарб, що заритий під найвищою ялинкою (малюнок: одна з ялинок * на горі, одна – в яру, решта – на рівнині). В груповій роботі діти прийшли до висновку, що в реальному життя ялинки не можна прикласти одну до іншої, або вирізати, перевівши через копіру вальний папір, чи вирізати смужки паперу по довжині ялинок або використати лінійку
Намагатися здивувати дітей. Добре відомо, що, ніщо так не приваблює дітей і не стимулює роботу розуму, як дивне, незвичайне. Наприклад: При вивчені теми «Вода», я говорю дітям, уявляєте, що є такі країни, в яких люди місяцями ходять по воді не помічаючи її бо не знають її незвичайних якостей. В такій країні живемо і ми з вами. (Зима. Сніг)
Доповнювати реальну ситуацію фантастичною.
Спонукати учнів до виправлення заздалегідь продуманих вчителем «допущених помилок».
Вводити в теоретичний матеріал практичне завдання, корисність вирішення якого очевидна для дітей.
Передбачувати неповне розкриття теми, запропонувавши дітям поставити доцільні запитання. Заборонено тільки одне – сварити за невдалі запитання.
Залучити дітей до складання серії контрольних запитань до вивченого матеріалу.
Обговорювати домашні завдання.
Диференціювати навчальний матеріал та домашні завдання.
Найкращих учнів заохочувати виконанням особливо складних завдань.
Залучати дітей до оцінки, самооцінки та взаємооцінки. Процедура оцінювання, що включає вільне письмо може спиратись на такі запитання:
Яка версія була найбільше імовірною?
Чи на всі свої запитання ви отримали відповіді?
Як ви праць овали сьогодні?
Підписувати картки з відповідями не обов’язково. Дітям слід пояснити, що не існує правильних та неправильних відповідей на запитання і метою оцінювання є встановлення зворотного зв’язку, яке приведе до більш якісного та цікавого навчання.
Кожного дня треба планувати час для відповіді на запитання. Відповіді повинні бути стислими але заключна дискусія повинна бути достатньо нормативною.
Клас групового навчання має певні загальні характеристики, такі як:
- позитивну взаємозалежність;
- індивідуальну звітність;
- різноманітність у доборі групи;
- розподіл лідерства;
- пряме навчання соціальних навичок;
- нагляд і втручання вчителя;
- ефективна групова праця.